Партнеры

История Украины » Чигирин

Посещений: 2232

Чигирин… Все частіше ця назва невеликого містечка, районного центру Черкаської області, на слуху освічених українців, яким небайдужа історія своєї країни, її славні сторінки, пов’язані з боротьбою за свободу і незалежність, за ствердження державності.

 

Історія міста давня і багата. В першій половині XVI століття про Чигирин є згадки як про козацький зимівник з невеликою фортецею. У 1532 році польський король віддав цю фортецю черкаському старості Остапу Дашкевичу. Поступово місто розросталося. Цьому сприяло його вигідне розташування. На високій горі, що мисом виступала в долину річки Тясмин, стояла фортеця. Під горою, захищені кріпосними мурами, зводились будинки козаків, ремісників, міщан. Все місто було оточене водою і болотами. В 1589 році за універсалом польського короля Сигізмунда ІІІ землі Чигиринщини були передані черкаському старості Олександру Вишневецькому. 15 жовтня 1592 року згідно нового указу місту було надано Магдебурзьке право, яке посилило роль місцевого самоврядування. В кінці XVI ст. Чигирин став центром староства.

Населення цього краю постійно прагнуло до волі і незалежності, тому тут розгортались визвольні змагання проти польського поневолення. Чигиринці брали участь у повстанні Северина Наливайка (1594-1596 рр.), Тараса Федоровича (1630 рік), Павлюка (1637 рік).

З початком національно-визвольної війни середини XVIІ століття Чигирин став резиденцією гетьмана Богдана Хмельницького, адміністративно-політичним центром, столицею України. Тут зосереджувались вищі органи влади і державного управління, судові, військові, адміністративні, фінансові. В місті знаходився уряд, який був дорадчим органом гетьмана. До складу уряду входили генеральний обозний, два генеральних осавули, генеральний військовий писар та два генеральних судді. В Чигирині збирались старшинські ради для вирішення нагальних справ, на які з’їжджалися полковники з усієї України. Тут же діяла генеральна військова канцелярія. У 1657 році в ній рахувались 12 канцеляристів з вищою на той час освітою і знанням мов. У козацькій столиці існував державний архів, де зберігалися документи дипломатичного характеру, листи, грамоти, універсали. З Чигирина за життя Богдана Хмельницького видано близько 300 я стольного Чигирина». В резиденції гетьмана зберігалась і скарбниця української держави. Розмір скарбу коливався за різними даними від 550 тисяч польських злотих до «більш як 5 мільйонів доходу». Багатство і влада, що були в руках гетьмана Богдана Хмельницького, дали йому право карбувати власну монету. Посол московського царя Федір Кунаков у 1649 році повідомляв: «А в Чигирині, де учинив Богдан Хмельницький минзу, і гроші роблять, а на тих нових монетах на одному боці меч, а на другому боці його, Богдана, ім’я». Відомості про карбування монети зустрічаються у французькій газеті за 1652 рік: «Козацький гетьман почав карбувати на Україні окрему монету на свій лад, чим викликав протест польського короля».

У середині XVIІ ст. у Чигирині творилась європейська політика. Сюди прибували посольства багатьох країн, щоб налагодити стосунки з новою державою. В гетьманській резиденції перебували посли Речі Посполитої, Московського царства, Австрії, Венеції, Швеції, Туреччини, Кримського ханства, Молдавії, Волощини, Трансільванії.

Місто не втрачало ролі гетьманської столиці до 1676 року. За цей період тут гетьманували Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко. За часів останнього місто стало не тільки політичним, а й релігійним центром України: сюди переїхав митрополит української православної церкви Йосип Нелюбович-Тукальський.

Занепад Чигирина почався після його руйнування в роки Чигиринських походів 1677 і 1678 років. За умовами Вічного миру (1686 рік) між Польщею та Росією він став пусткою, «нічийною» територією. У XVIІІ столітті Чигиринщиною володіли польські магнати Яблоновські. З 1793 року місто увійшло до складу Російської імперії. З 1797 року воно стало повітовим центром Київської губернії.

У 1843 і 1845 роках в Чигирині побував Тарас Григорович Шевченко. Подорож до міста наклала свій надзвичайний відбиток на творчість великого поета. Недаремно друге видання творів Шевченка має назву «Чигиринський Кобзар». У творчому доробку Т.Г.Шевченка є ряд поетичних творів присвячених історії Чигиринщини: поема «Гайдамаки», драма «Назар Стодоля», поезії «У неділеньку святую», «Чигирине, Чигирине», «Розрита могила», «Cтоїть в селі Суботові» та твори живопису «Дари в Чигирині», «Смерть Богдана Хмельницького”, «Чигиринський дівочий монастир», «Чигирин з Суботівського шляху”.

Поступово знищувалась пам’ять про часи слави і могутності української держави. Проте, в критичні моменти історії доля знову відроджувала дух свободи пов’язаний з Чигирином. Так, виступи селян у боротьбі за землю в другій половині ХІХ століття увійшли в історію під назвою «Чигиринська змова». Під час революційних подій 1917 року в Чигирині відбувся перший Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва за участю 2000 делегатів, які запропонували Українській Центральній Раді оголосити «саму широку автономію України». На з’їзді було обрано Генеральну раду на чолі з генералом Павлом Скоропадським. В радянські часи історія Чигирина замовчувалась. І тільки в роки здобуття Україною незалежності до першої козацької столиці посилилась увага політиків, урядовців, громадських діячів. З метою охорони, збереження та відродження пам’яток славетного міста був створений Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», окрасою якого став музей Богдана Хмельницького. Урядом затверджено 4 постанови, що сприяли розвитку регіону. Згідно останньої — Державної програми «Золота підкова Черкащини» —відбудовано частину Чигиринської фортеці — бастіон Дорошенка, церкву святих апостолів Петра і Павла, відтворюється резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, реставрується церква святого Іллі в селі Суботів — усипальниця гетьмана, ведеться будівництво готельного комплексу «Посольська вулиця».

Чигирин стає привабливим для туристів із різних куточків України, близького і далекого зарубіжжя.

 Срібло (декабрь 2008)